Як перевірити акредитацію організації, яка видала сертифікат або дозвільний документ?
Як перевірити акредитацію організації, яка видала сертифікат або протокол випробувань. Розбираємо реєстр НААУ, сферу акредитації та основні критерії перевірки документів про відповідність.
Як перевірити акредитацію організації, яка видала сертифікат або дозвільний документ?
Сертифікат, протокол випробувань, висновок або інший документ про відповідність часто сприймається як остаточне підтвердження якості та безпеки продукції.
Але сам факт наявності документа ще не відповідає на головне питання: хто саме його видав і чи мав цей орган право проводити відповідну оцінку?
Для будівельних матеріалів, оздоблювальних панелей, конструкцій та іншої продукції це особливо важливо. Документ може виглядати офіційно, містити номер, дату, печатки та посилання на стандарти. Проте необхідно перевірити, чи має орган оцінки відповідності відповідну акредитацію, чи поширюється вона на потрібний вид продукції та чи був документ виданий у межах його компетенції.
Українське законодавство визначає орган з оцінки відповідності як організацію або її структурний підрозділ, який здійснює діяльність з оцінки відповідності, зокрема випробування, сертифікацію та інспектування. А документом про відповідність може бути декларація, протокол, звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат або інший документ, що підтверджує виконання визначених вимог.
Тому перевіряти потрібно не лише сам документ. Потрібно перевіряти організацію, яка його видала.
Що таке акредитація органу оцінки відповідності?
Акредитація — це офіційне підтвердження компетентності органу оцінки відповідності для виконання певних робіт.
Простіше кажучи, акредитація відповідає на питання:
Чи має ця організація необхідну компетентність та систему роботи, щоб проводити саме такі випробування, сертифікацію або інспектування?
При цьому акредитація не є необмеженим дозволом на проведення будь-яких робіт.
Важливе значення має сфера акредитації.
Законодавство визначає «сферу призначення» як перелік процедур оцінки відповідності та видів продукції, щодо яких орган призначений виконувати відповідні роботи.
Саме тому наявність атестата про акредитацію ще не означає, що орган може сертифікувати будь-яку продукцію.
Хто здійснює акредитацію в Україні?
В Україні національним органом з акредитації є Національне агентство з акредитації України — НААУ.
НААУ формує та веде реєстр акредитованих органів з оцінки відповідності.
Станом на 4 вересня 2026 року в реєстрі НААУ зазначено 2246 атестатів про акредитацію, з яких 1227 є чинними. До реєстру входять, зокрема, випробувальні та калібрувальні лабораторії, органи сертифікації продукції, органи інспектування та органи сертифікації систем менеджменту.
Це важливий практичний інструмент для замовника, виробника, проєктувальника або учасника тендеру.
Якщо організація заявляє про наявність акредитації, її статус можна перевірити в офіційному реєстрі НААУ.
Як перевірити організацію, яка видала сертифікат?
Перевірку доцільно проводити у декілька етапів.
Крок 1. Знайти організацію в офіційному реєстрі
Перш за все потрібно встановити повну назву організації, її код ЄДРПОУ та, за можливості, номер атестата про акредитацію.
Далі необхідно перевірити інформацію в офіційному реєстрі НААУ.
Важливо дивитися не тільки назву організації, а й статус атестата.
Якщо атестат нечинний, його не можна сприймати так само, як чинну акредитацію.
Офіційний реєстр НААУ містить окрему інформацію про чинні та нечинні атестати.
Крок 2. Перевірити сферу акредитації
Це один із найважливіших етапів.
Наприклад, організація може бути акредитована для сертифікації певної групи продукції, але це не означає автоматично, що вона має компетенцію для сертифікації будівельних панелей, матеріалів з конкретною основою або продукції з певними характеристиками.
Потрібно зіставити:
продукція → стандарт або технічний регламент → процедура оцінки → сфера акредитації органу.
Якщо необхідної продукції або процедури немає у сфері акредитації, одного лише факту наявності атестата недостатньо.
Крок 3. Перевірити вид діяльності
Необхідно розуміти, що різні організації виконують різні функції.
Наприклад:
випробувальна лабораторія проводить випробування;
орган із сертифікації продукції здійснює сертифікацію в межах своєї компетенції;
орган інспектування проводить інспектування;
орган із сертифікації систем менеджменту працює із системами управління;
калібрувальна лабораторія виконує калібрування.
Тому протокол випробувань і сертифікат відповідності — це не одне й те саме.
Вони можуть бути частинами одного процесу оцінки відповідності, але видаватися різними суб'єктами.
НААУ окремо публікує інформацію про різні типи органів з оцінки відповідності та лабораторій.
Чому одного сертифіката недостатньо?
Уявімо ситуацію.
Постачальник передає замовнику сертифікат на будівельний матеріал.
У документі зазначено назву продукції, виробника, стандарт, номер документа та дату видачі.
На перший погляд усе виглядає правильно.
Але виникає декілька питань:
Хто видав сертифікат?
Чи має ця організація чинну акредитацію?
Чи поширюється її сфера акредитації на цю продукцію?
Чи відповідає зазначений стандарт саме цій продукції?
Чи проводилися необхідні випробування?
Чи збігається продукція в документі з фактично поставленою продукцією?
Саме тому професійна перевірка документів повинна включати не тільки візуальний аналіз сертифіката.
Сертифікат, протокол випробувань і декларація — це різні документи
Ще одна поширена помилка — вважати всі документи про відповідність взаємозамінними.
Це не так.
Протокол випробувань підтверджує результати конкретних випробувань.
Сертифікат відповідності підтверджує відповідність встановленим вимогам у межах відповідної процедури сертифікації.
Декларація про відповідність є документом, яким відповідальна сторона декларує відповідність продукції визначеним вимогам.
Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» прямо використовує ширше поняття «документ про відповідність», до якого можуть належати декларація, протокол, звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат та інші документи.
Тому перед тим як вимагати від виробника конкретний документ, необхідно спочатку визначити, яка саме процедура оцінки відповідності застосовується до продукції.
Особливо важлива сфера акредитації для будівельних матеріалів
Для будівельної продукції питання документів може бути складнішим, оскільки вимоги залежать від конкретного виду продукції, технічних характеристик та нормативної бази.
В Україні діє Закон «Про надання будівельної продукції на ринку», а законодавство у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності регулярно оновлюється. У 2026 році, зокрема, були внесені зміни до законодавства щодо гармонізації системи акредитації та технічного регулювання з правом Європейського Союзу.
Тому використовувати старі шаблони перевірки документів без урахування актуального законодавства ризиковано.
Особливо це стосується проєктів, де документація перевіряється замовником, технічним наглядом, проєктною організацією або під час процедури закупівлі.
Як перевірити лабораторію?
Для лабораторії недостатньо перевірити тільки її назву.
Необхідно встановити:
Чи є лабораторія в реєстрі акредитованих органів.
Чи чинний її атестат.
За яким стандартом вона акредитована.
Яка саме сфера акредитації.
Чи охоплює вона необхідні методи випробувань.
Чи відповідає метод випробування заявленій характеристиці продукції.
Для випробувальних лабораторій у реєстрі НААУ використовується, зокрема, стандарт ДСТУ EN ISO/IEC 17025. Станом на 4 вересня 2026 року реєстр містить 751 чинний атестат акредитації випробувальних лабораторій.
Це означає, що замовник має можливість перевірити не тільки факт існування лабораторії, а й її статус у системі акредитації.
Як перевірити орган сертифікації продукції?
Для органів із сертифікації продукції, процесів та послуг НААУ використовує схему акредитації за ДСТУ EN ISO/IEC 17065.
Але навіть тут ключовим залишається не тільки стандарт, а конкретна сфера акредитації.
Саме вона показує, які види продукції та процедури входять до компетенції органу.
Тому фраза:
«Ми акредитовані за ISO/IEC 17065»
сама по собі ще не відповідає на питання, чи може орган видати документ саме на потрібну продукцію.
Необхідно перевірити сферу.
НААУ регулярно розширює сфери акредитації органів за ДСТУ EN ISO/IEC 17065:2019 для нових технічних напрямів. Це ще раз показує, що акредитація пов'язана з конкретними сферами діяльності, а не є універсальним дозволом на сертифікацію будь-якої продукції.
Що перевіряти в сертифікаті на будівельний матеріал?
Перед прийняттям документа до проєктної або тендерної документації бажано перевірити щонайменше:
1. Назву продукції.
Вона повинна відповідати фактичному матеріалу.
2. Виробника.
Назва виробника у документі має збігатися з документами на продукцію.
3. Ідентифікацію продукції.
Модель, тип, марка, розмір або інші характеристики повинні дозволяти однозначно визначити продукцію.
4. Нормативний документ.
Потрібно перевірити, який стандарт або технічний регламент використано як основу оцінки.
5. Орган, який видав документ.
Необхідно перевірити його статус та компетентність.
6. Сферу акредитації.
Вона має охоплювати відповідну продукцію та процедуру.
7. Строк дії документа.
Необхідно перевірити, чи чинний документ на дату його використання.
8. Результати випробувань.
Якщо сертифікація ґрунтується на випробуваннях, важливо розуміти, де, коли та за якими методами вони проводилися.
Що робити, якщо організацію неможливо знайти в реєстрі?
Це не завжди автоматично означає, що документ підроблений або недійсний.
Потрібно спочатку з'ясувати, який саме статус має організація та який документ вона видала.
Не кожен документ у сфері будівництва є сертифікатом, який повинен видавати саме акредитований орган.
Окремі документи можуть видаватися виробником, уповноваженим суб'єктом або іншою компетентною організацією відповідно до конкретного законодавства.
Саме тому перевірка повинна починатися не з питання:
«Чи є у них сертифікат?»
а з питання:
«Яка процедура оцінки відповідності передбачена для цієї продукції і хто має право її проводити?»
Це принципова різниця.
Акредитація не дорівнює дозволу на все
Ще одна поширена помилка — сприймати акредитацію як загальний дозвіл на будь-які види діяльності.
Насправді акредитація пов'язана з конкретною компетентністю.
Саме тому в законодавстві використовується поняття сфери акредитації або сфери призначення.
Наприклад, орган може бути компетентним для оцінки однієї групи продукції, але не мати відповідної компетентності для іншої.
Тому правильна перевірка виглядає так:
Організація → чинний статус → стандарт акредитації → сфера акредитації → продукція → процедура → документ.
Якщо один із цих елементів не збігається, документ потребує додаткового аналізу.
Чому це важливо під час тендерів?
У тендерній документації часто вимагаються сертифікати, протоколи випробувань, декларації та інші документи.
Іноді учасник подає документ, який формально відповідає назві вимоги, але його зміст або сфера акредитації не відповідають конкретному товару.
Для замовника це може створити проблему на наступних етапах.
Тому під час підготовки тендерної пропозиції краще перевіряти документи заздалегідь.
Особливо якщо йдеться про:
пожежні характеристики;
міцність;
гігієнічні показники;
акустичні характеристики;
теплотехнічні властивості;
експлуатаційні характеристики;
будівельні матеріали;
продукцію для медичних та громадських об'єктів.
Як виробнику захистити себе від проблем із документами?
Виробнику також варто проводити перевірку.
Перед отриманням сертифіката або протоколу випробувань доцільно перевірити організацію, яка буде проводити відповідні роботи.
Потрібно попросити:
повну назву організації;
код ЄДРПОУ;
номер атестата про акредитацію;
сферу акредитації;
інформацію про методи випробувань;
нормативну основу проведення робіт;
перелік документів, які будуть видані за результатами процедури.
Це особливо важливо, якщо документи планується використовувати:
у тендерах;
у проєктній документації;
під час проходження експертизи;
на великих будівельних об'єктах;
у медичних закладах;
у навчальних закладах;
для підтвердження пожежних характеристик продукції.
Чек-лист перевірки організації
Перед тим як прийняти сертифікат або інший документ про відповідність, можна використати простий чек-лист.
□ Організація ідентифікована.
□ Перевірено код ЄДРПОУ.
□ Організація знайдена в офіційному реєстрі, якщо для відповідної діяльності акредитація необхідна.
□ Атестат акредитації чинний.
□ Перевірено сферу акредитації.
□ Сфера охоплює потрібний вид продукції.
□ Сфера охоплює необхідну процедуру або метод випробування.
□ Перевірено нормативний документ, на відповідність якому проводилася оцінка.
□ Ідентифікація продукції у документі відповідає фактичній продукції.
□ Перевірено строк дії документа.
□ За необхідності перевірено протоколи випробувань, на яких ґрунтується документ.
Такий алгоритм займає значно менше часу, ніж вирішення проблеми після того, як документ уже поданий до тендерної або проєктної документації.
Де перевіряти акредитацію?
Основним джерелом інформації про акредитовані органи оцінки відповідності в Україні є офіційний ресурс Національного агентства з акредитації України.
На сайті НААУ доступний реєстр акредитованих ООВ, де окремо представлені випробувальні лабораторії, органи сертифікації продукції, органи інспектування та інші категорії органів оцінки відповідності.
Для перевірки нормативної бази також необхідно користуватися офіційною базою законодавства України.
Це особливо актуально у 2026 році, оскільки законодавство у сфері технічного регулювання та акредитації продовжує гармонізуватися з європейськими підходами.
Документ має значення лише тоді, коли зрозуміло, хто і на яких підставах його видав
Сертифікат не повинен сприйматися як просто файл із печаткою та номером.
За ним стоїть певна процедура.
Є продукція.
Є встановлені вимоги.
Є метод оцінки.
Є організація, яка проводить оцінку.
Є її компетентність.
Є сфера акредитації.
І лише після цього формується документ про відповідність.
Тому перевірка сертифіката починається не з його зовнішнього вигляду.
Вона починається з перевірки органу, який його видав.
Для виробників будівельних матеріалів, постачальників, проєктувальників, підрядників та замовників це простий спосіб знизити ризик використання документів, які не підтверджують необхідні характеристики продукції.
Надійність документа починається з надійності процедури, за якою його було видано.
